Про створення солодкого символа столиці — «Київського торта» ходять легенди. Одна з них свідчить, що рецепт винайшли, забувши білки в холодильнику. Проте є і інші історії. Беззаперечним є той факт, що солодкий дарунок везли з Києва поїздами у різні куточки України та навіть світу, а в часи СРСР навіть змушені були давати хабарі в магазинах, щоб не стояти за ним довжелезних чергах.
Одна з легенд свідчить, що начальником бісквітного цеху на кондитерській фабриці ім. Карла Маркса в 1965 році працював Костянтин Петренко, – розповідає “Київ – моє улюблене місто”. –
Одного разу кондитери забули прибрати в холодильник яєчні білки, призначені для бісквіта. А наступного ранку Петренко з помічницею кондитера Надією Чорногор, щоб приховати помилку колег, вирішили спекти торт з білкових коржів з кремом.
На самій кондитерській фабриці цю історію сприймають з поблажливою посмішкою і називають не більше, ніж красивою легендою
Київський торт був винайдений в результаті копіткої праці кондитерів, які прагнули придумати незвичайний рецепт в тому самому 1956 році. Кілька років по тому ласощі були запатентовані, автори отримали заслужене визнання і авторське свідоцтво.
Рецепт київського торта зазнав численних змін, які робили його все кращим і смачнішим. Одне залишилося незмінним — рецепт повітряних, білково-горіхових коржів, який тримають у секреті ось уже понад п’ятдесят років
З моменту появи у продажу «Київського торта» він став найбажанішим сувеніром зі столиці України, а поїзд з Києва дотепники охрестили «тортовозом».
У радянські часи у вільному продажу бажаний тортик з’являвся вкрай рідко. Зазвичай його діставали всіма праведними, а частіше – неправедними шляхами, даючи хабарі в магазинах або відстоюючи величезні черги. Адже за допомогою подарунка у вигляді «Київського торта» тоді можна було вирішити безліч проблем.
Завмаг київського універмагу №114 Лідія Сущенко в пояснювальній записці до правоохоронних органів, датованій 20 листопада 1991 року, зізнавалася «… Представившись довіреною особою міністра внутрішніх справ, Ляшко попросив продати йому три кілограми сирокопченої ковбаси, пояснивши, що Василишин нібито завтра повертається з відрядження і дав йому доручення придбати до його приїзду ковбасу, три кілограми вершкового масла і чотири «Київські торти»…»
Корінні кияни впевнені: нинішній «Київський торт» зберіг тільки назву, але втратив смакові якості. Адже спочатку в його рецептуру входили справжні горіхи кеш’ю.
В середині 50-х років міцніла дружба між СРСР та Індією, і ці горіхи закуповувалися у великих кількостях. Згодом пільгові індійські поставки припинилися, і кеш’ю здорожчали.
Ось тоді-то їх у «Київському торті» замінили фундуком. Але і він, у свою чергу, теж виявився хлібобулочним комбінатам не по кишені, і вони стали використовувати дешевший арахіс
Керівництво кондитерської фабрики імені Карла Маркса довго тримало марку: там не використовували арахіс і, незважаючи на кризи, виробляли торт тільки з лісовим горіхом.
Яєчний крем, на вимогу санітарної служби, замінили на більш важкий вершково-масляний. Але і його в важкі роки перебудови стали розбавляти дешевими рослинними жирами. А замість традиційних цукатів поверхню торта стали прикрашати желе.
Під гаслом «Економіка повинна бути економною» в 1970-1980-ті роки какао-порошок замінили тертою какаовелою (лушпинням какао-бобів). Кондитери спробували експериментувати з курагою, але після скарг споживачів від неї швидко відмовилися.
Зміни торкнулися і дизайну упаковки: замість знакової для старшого покоління емблеми міста – пішохідного мосту, що веде з Подолу на Труханів острів, – з’явилися листя каштанів.
Сьогодні під брендом «Київський торт» працює безліч хлібокомбінатів столиці, і купити його можна практично в кожному супермаркеті, але старожили запевняють, що він вже не той… За «Київським» вишиковувалися черги, а насолоду він дарував справді неземну