Співачка Zhannet вперше побувала у Сполучених Штатах. Вона зізнається: мріяла про цю подорож з дитинства, уявляла її як країну майбутнього, кіно і безмежних можливостей.
В ексклюзивному інтерв’ю артистка розповідає, як отримала візу з першого разу, пережила стрес із пересадками, адаптувалася до нового ритму життя, а також чому Америка не така ідеальна, як у мріях.
Чи давно ти мріяла потрапити до Америки, чи це було спонтанне рішення?
Я мріяла про це давно, ще з дитинства. Для мене Америка, як і для більшості людей у світі, — це щось із мрій, ніби інший, сучасний світ. Тут більше можливостей, акторів, Голлівуд… Завжди хотілося потрапити сюди, побачити все на власні очі, поспілкуватися з людьми, які тут живуть. Це була, можна сказати, мрія, яка здійснилася.
Чи важко було отримати американську візу?
Насправді, мені пощастило. Я отримала візу досить швидко — з першого разу. Хоча, зізнаюся, хвилювалася, чи все вийде, бо я молода, студентка. Але я спробувала. У Польщі подалась на візу — і мені її дали одразу. Інтерв’ю пройшло, як на мене, дуже добре. Я знала, що це може бути справжній квест, багато хто проходить через труднощі, але мені пощастило пройти все досить легко.
Які були твої емоції, коли ти опинилася на американській землі?
Звісно, подих перехоплювало! Це було щось зовсім нове. Америка зустріла мене дощем — я думаю, що це хороший знак. Коли я приїхала, вже було пізно, вечір. А вранці, коли прокинулася, повітря було таке свіже, вологе після дощу. Мені дуже сподобалося.
Як пройшов переліт? Чи були незвичні моменти в дорозі?
Я пів дороги проспала — приблизно п’ять годин. Летіла з пересадками: спочатку до Туреччини, а потім звідти ще десять годин до США. Все було комфортно. Усі знають, що авіалінії Туреччини смачно готують.
Єдиний складний момент — це затримка рейсу до Туреччини майже на дві години. Я дуже хвилювалася, чи встигну на наступний літак, адже потрібно було ще знайти свій гейт, а аеропорт у Туреччині — один із найбільших у світі. Але мені пощастило: я прибула вчасно, одразу пересіла на інший літак, майже без очікування.
Що найбільше запам’яталося з цієї подорожі?
Мабуть, той момент, коли я думала, що не встигну на літак. Це був стрес, я не знала, що робити, де чекати наступний рейс. Було багато переживань. Також дуже запам’яталося, наскільки смачно годували в літаку — торти, креветки. І ще: я частину дороги проспала, а коли вже приїхала в Америку, мене зустріли знайомі — і я одразу “увійшла в ритм”, все надолужила.
Чи хочеш повернутися до США знову?
Я ще тут, тому поки не знаю, коли поїду в Україну. Але мені подобається. Перший тиждень був просто чудовим. Я жила у знайомих українців, почувалася як удома. Єдине, що було складно — це переліт і зміна часового поясу. Спочатку було 7 годин різниці, зараз я вже в Лос-Анджелесі, тут ще більше — це трохи важко.
Чи є творчі плани, пов’язані з Америкою?
Звичайно! Є велика мрія — поїхати з туром по Америці, виступати перед українською діаспорою. Тут багато українців, які хочуть бачити наших артистів, слухати пісні українською. Тому хочу гідно представляти Україну — не лише в Європі, а й за її межами.
Взагалі, коли я щойно приїхала, я думала: “Оце так! Це точно країна моєї мрії, я хочу тут жити!” Я собі уявляла, що повернуся в Україну, а потім знову приїду сюди вже назавжди. Але коли побувала в інших містах — Нью-Йорку, Лос-Анджелесі — зрозуміла, що не все так ідеально, як здавалося спочатку.
Так, тут, можливо, живуть краще, але, як кажуть, добре там, де нас немає. Американці дуже відрізняються від українців. Коли я була в українських родинах і потім у справжніх американців — це небо і земля. Ми, українці, — гостинні, відкриті, завжди готуємо щось смачне для гостей, щиро спілкуємося. А тут — усе по-іншому. Гостей майже не приймають, їжа — умовна, фуршетик і все. Люди не особливо переймаються одне одним, живуть у своєму темпі.
Тут усе повільніше, ніхто нікуди не поспішає. Я звикла до київського ритму, де все швидко й динамічно. А тут навіть у кафе — спочатку принесуть воду, потім довго не підходять, треба чекати… Для мене це було трохи дивно.
Хоча, звісно, є багато українців, які живуть тут по 40–50 років і вже адаптувалися, стали майже як місцеві.
ДОВІДКА:
ZHANNET — співачка, модель і музична активістка, що працює в жанрі поп-музики. Народилася в Україні. З семи років займається музикою, закінчила музичну школу за класом народних інструментів, грає на фортепіано, акордеоні, сопілці. Виступала в народному оркестрі, ансамблі сопілкарів і хорі.
Навчалася у Вінницькому коледжі культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича за спеціальністю “диригент хору”. Бакалаврат здобула у Київському національному університеті культури і мистецтв, а зараз навчається у Київському університеті культури, де продовжує навчання в магістратурі на факультеті естрадного вокалу.
Є лауреаткою та володаркою гран–прі численних вокальних конкурсів. Активно виступає в Україні та за кордоном, підтримує українських військових морально та фінансово