Співачка SOWA готується виконати композицію Степана Гіги на концерті, присвяченому його пам’яті. В інтерв’ю вона розповіла, як проходить підготовка до виступу, чому обрала саме пісню «Дорога до храму», коли вперше відкрила для себе музику легендарного артиста та що, на її думку, робить його пісні близькими для кількох поколінь слухачів.
– Ти будеш виконувати пісню Степана Гіги на Вечорі пам’яті. Розкажи, як проходить підготовка та з якими відчуттями ймовірно будеш виходити на сцену?
– Насправді підготовка тільки почалась. Зараз я на етапі опрацювання самої композиції: вокалу та музичної обробки, яка має підсилити твір і ще глибше розкрити його сенси.
У мене вже був досвід вшанування великого артиста. Одного разу я виступала з гуртом «Скрябін» та його нинішнім солістом Юрком Юрченком на концерті пам’яті Андрія Кузьменка з піснею «Вибач». І скажу з цього досвіду: це дуже хвилююче й відповідально. Адже ти виконуєш пісню артиста, якого люди знають і люблять.
Як на мене, в день пам’яті важливо вшанувати автора, зберігаючи його першочергове бачення пісні. Я вважаю, що в таких виступах композиція має залишатися максимально близькою до оригіналу, а єдине, що може змінюватися, — це музична обробка, яка допоможе відкрити твір з нової сторони в наш час.
– Чому саме цю композицію ти обрала для виконання та що вона для тебе означає особисто?
– Я не була близько знайома зі Степаном Гігою, але одного разу сталася дуже несподівана зустріч — напередодні Великодня ми освячували пасхальні кошики в одній і тій самій церкві. Це було справді раптово і неочікувано, адже я не завжди маю традицію робити це саме в цьому місці.
Коли минув час і до мене надійшла пропозиція взяти участь у Вечорі пам’яті, я побачила список доступних пісень і не могла повірити, що «Дорога до храму» була вільною. Відверто кажучи, я раніше не знала цієї композиції. Але під час першого прослуховування відчула щось дуже глибоке і зрозуміла: саме цю пісню мені потрібно виконувати.
Степана Гігу я пам’ятаю саме з нашої останньої зустрічі біля храму — і це стало для мене знаком обрати саме цю пісню. Для мене вона — про щире й усвідомлене проживання життя, а не просто існування в ньому.
Попри те, що зараз у мене новий етап у творчості та перехід до електропоп-звучання, іноді слухачі все ж чутимуть мене в ліричному образі, який був більш звичним у моїй попередній творчості. Вечір пам’яті — саме той випадок, коли інакше бути не може: любов до лірики допоможе мені максимально чесно й делікатно донести цю композицію.
– Коли ти вперше відкрила для себе музику Степана Гіги і який його трек для тебе найсильніший емоційно?
– Моє перше знайомство відбулося з легендарних пісень «Цей сон» та «Золото Карпат». Це не єдині відомі композиції, але саме з них для мене почалося відкриття Степана Гіги як артиста. Взагалі відчуваю, що його пісні — на всі випадки життя, для кожної людини.
Але нещодавно момент, коли я почула «Дорогу до храму» — пісню, яку тепер виконуватиму, — став для мене особливим. Вона справді дуже глибока і відкрила Степана Гігу для мене з іншого боку. Там оспівується те крихке й цінне, що є в кожного з нас, — життя. Єдине й неповторне, яке варто прожити з чистим сумлінням і в злагоді з собою.
Ця пісня — про те, щоб знаходити в собі сили жити так, як відчуваєш, не витрачати дні на зло чи образи, вміти насолоджуватися власним буттям і проживати кожен день із вдячністю.
– Що, на твою думку, робить його пісні такими близькими для кількох поколінь слухачів?
– Пісні Степана Гіги — про життя кожного з нас. У них оспівуються ситуації, які проживає майже кожна людина, тому вони завжди залишаються актуальними.
Питання лише в часі та нових музичних інтерпретаціях, які можуть по-новому розкривати ці пісні й допомагати їм звучати крізь роки та знаходити нових слухачів. У його творчості є композиції і для святкувань, і для ностальгійного настрою — саме тому вони так легко відгукуються людям різного віку.
