Вживання фемінітивів в українській мові не є обов’язковим правилом, а швидше добровільним, пояснює голова Національної комісії зі стандартів державної мови Юлія Чернобров.
Правопис лише надає інструментарій для творення таких слів, але не зобов’язує їх вживати, каже Юлія:
Український правопис не вимагає обов’язкового утворення іменників на позначення осіб жіночої статі.
Український правопис у частині 4 параграфа 32 лише наводить перелік суфіксів, які можуть брати участь у творенні таких іменників
Конфлікт між філологами та жінками різних професій та ролей як правило виникає тоді, коли застосовують фемінітиви, до звучання яких не звикли.
Наприклад, звичними за звучанням є іменники “артистка”, “вчителька”, “клієнтка”, “дослідниця” чи “майстриня”.
Однак не кожна жінка погоджується, коли її називають “виборчиня”, “біологиня”, “офіцерка”, “генетикиня”, “докторка” чи “боксерка”.
Невживання фемінітивів не вважається порушенням стандарту державної мови, зазначає Юлія Чернобров.
