Генеральна асамблея НОК України підтримала ініціативу присвоїти головній арені країни ім’я наставника київського «Спартака» Ігоря Турчина.
Як пише Суспыльне Спорт, перейменування домагалися 33 роки — з моменту смерті тренера у 1993 році.
Це велика подія. Бо це видатна постать, яка зробила для українського і світового гандболу таке, що ця гра почала надихати не лише одне покоління. На сьогодні у Європі гандбол [стоїть] після футболу, а в деяких країнах на першому місці. За його книгами готуються провідні команди світу, — зазначив президент Федерації гандболу України Андрій Мельник.
Ігор Турчин – славетний тренер, який тривалий час керував київським гандбольним клубом “Спартак” і жіночою збірною Радянського Союзу.
Його “Спартак” двадцять разів ставав чемпіоном СРСР і тринадцять – володарем Кубка европейських чемпіонів. Видатними були успіхи тренера й на рівні збірної – при ньому вона двічі вигравала чемпіонат світу та здобула дві золоті медалі на Олімпійських іграх. За видатні досягнення в спорті Турчин і його команда занесені в Книгу рекордів Гіннесса.
Турчин був справжнім патріотом України, на нього тиснули, щоб він перебрався до Москви, але він відмовився. Після перемоги на Олімпійських іграх в Монреалі 1976-го йому пропонували величезні гонорари й роботу в Канаді, проте тренер залишився вірним рідній землі.
Із 1971 до 1988 року Ігор Євдокимович очолював збірну СРСР. Під його керівництвом дівчата двічі ставали чемпіонками Олімпійських ігор (1976 і 1980 років). Також жіноча збірна 1982 і 1986 виграла чемпіонат світу.
У 1988-му на Олімпіаді в Сеулі команда посіла третє місце і взяла лише бронзу. Для Москви це був епічний провал. Турчина цькували звідусіль, зрештою відсторонили від збірної, це негативно вплинуло на його здоров’я.
Ігор Євдокимович переніс три інфаркти, йому потрібна була операція (коронарне шунтування), яка коштувала 25 тисяч доларів. У тренера зі світовим ім’ям таких грошей не було, держава також не допомогла. Єдині хто відгукнувся – норвежці, вони запропонували кошти в обмін на тренерську роботу.
Операція пройшла успішно, клуб “Філхаммер”, очолюваний Турчином 8 місяців, також досяг значних висот. Не дочекавшись закінчення контракту, Ігор Євдокимович повернувся до Києва, норвежці не заперечували та не висунули ніяких вимог.