Поранений на фронті киянин лікується в Нідерландах та через рік сподівається почати ходити

Лікування у Гронінгені в Нідерландах отримує киянин, що жив на Позняках та обороняв батьківщину. 38-річний Олексій Машлятін – випускник Національного університету ДПС, що в Ірпені, працював юристом. Після початку повномасштабного вторгнення сам пішов до військкомату, не чекаючи виклику.

Отримав поранення на Луганщині 25 січня 2023 року під час ворожого артилерійського обстрілу.

«Осколок зайшов через верхню частину сідниці правої ноги і частково перебив сідничний нерв, отримав контузію. У вухах дзвеніло, поряд горів бензиновий генератор, від якого валив дим. Обстріл ще тривав, але з невеликими перервами, тож я встиг по рації передати, що мене поранило і відповз від мого бліндажа та кричав про допомогу. Хлопці затягнули мене в сусідній окоп, як змогли затампонували рану бинтом і перемотали», – згадує той час Олексій.

Поруч з ним тоді ж загинули троє побратимів.

Олексій – офіцер, серед його обов’язків на фронті було слідкувати, аби підпорядковані йому люди були забезпечені зброєю, зв’язком, їжею, медикаментами та тримати у голові карту розташування людей на позиції. В останній місяць служби перед пораненням здійснював командування на Сватівсько-Кремінному напрямку, коли під його керування додали людей з іншої роти, командир якої, загинув.

Поранений військовий перебував у лікарнях в Дніпрі та Києві, там зробили перші операційні втручання – повиймали осколки та поставили необхідні засоби. А потім – за сприяння волонтерів перевезли до Нідерландів. Бо там є більше шансів зберегти ногу аби знову ходити.

«Палата та умови мені сподобались. У лікарні працює медпрацівниця з Вінниці, яка живе тут близько 20-ти років, вона у перші дні заходила до мене. На сніданок дають йогурт, хліб та чай. В обід — теж саме. А ось вечеря, схожа на те, чим харчуються українці — тушковані овочі, м’ясо та каша», – розповів Олексій. 

Та додав, що якщо порівнювати саме харчування з українськими шпиталями, то вдома воно було набагато краще.

«До того ж центральні госпіталі Дніпра та Києва відвідує велика кількість волонтерів, вони забезпечують будь-які потреби військові, навіть специфічні».

Так як більшість українських військових курці – в лікарні для них запропонували рішення – електронні сигарети. Їх потрібно заправляти – то кажуть, що наповнювачів бракує.  

Однак найважливіше – це змогти після реабілітації ставати на ноги все ще є мрією військового. Лікарі кажуть, що внаслідок ушкодження сідничного нерву не подається сигнал до стопи – вона постійно опухає. Тому зараз до неї безперервно подають електричний розряд, шукають причини та можливості уникнення проблеми.

Поки на одній нозі та з ходунками ходить до вбиральні і назад на ліжко. Всередині ноги має металевий протез, який вмонтували лікарі ще коли перебував на території України, його термін безстроковий, тому сподівається впоратись з випробуванням.

Жінка Олексія з двома дітьми 15 та 9 років ще у лютому 2022 евакуювалася до родичів в Австралію. В лікарні в Україні його відвідували брат з сестрою та батьки.

«Зарплатня приходила вчасно, поки був на передовій і майже всі кошти я направляв родині в Австралію. Починаючи з лютого, коли я лежав вже поранений у госпіталі, додаткова грошова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень (близько 2,2 тисячі євро) перестала надходити. Але я не хочу, у моїй ситуації “вмикати” свої здібності юриста і вимагати від держави додаткової компенсації чи ще чогось. Хай буде як буде. Прагну відновитися і стати на ноги», – каже військовий.

Нагадаємо, на базі одного з медичних закладів столиці, у якому працюють із пораненими захисниками, створюють реабілітаційний центр для поранених військових.