Про це ідеться у дослідженні Гарварду.
Як повідомляється, дослідження спиралося на дані понад 500 тисяч жителів Великої Британії, за якими спостерігали до 25 років.
Учені з Гарвардської медичної школи виявили зв’язок між проживанням у радіусі 4,8 км від промислових об’єктів, які скидають у воду токсичні речовини, та підвищеним ризиком розвитку прогресуючого над’ядерного паралічу (ПНП). Залежно від типу забруднювача ймовірність захворювання зростає на 38–66%.
Науковці проаналізували вплив очисних споруд, хімічних заводів, ТЕС та підприємств аквакультури, що звітні про скиди пестицидів, важких металів, органічних та неорганічних сполук.
Ключові цифри та факти дослідження:
- вплив за типами речовин: після поправки на вік, стать та освіту ризик ПНП був вищим на 66% поблизу джерел пестицидів (атразин, симазин), на 60% — неорганічних сполук (фосфор, фториди), на 52% — органічних сполук (бензол, толуол) та на 38% — важких металів (свинець, ртуть, кадмій);
- ризик поступово знижувався зі збільшенням відстані до промислових об’єктів і нівелювався на відстані близько 9,7 км;
- серед пацієнтів із ПНП поблизу таких підприємств мешкала третина осіб, тоді як у контрольній групі без діагнозу — лише чверть.
Прогресуючий над’ядерний параліч — це рідкісне та агресивне захворювання з групи атипового паркінсонізму, пов’язане з накопиченням тау-білка в мозку. Воно прогресує швидше за хворобу Паркінсона й важче піддається лікуванню.
Як зазначає автор дослідження Чарлі Вейге Чжао, токсичні скиди у воду можуть бути одним із тригерів хвороби, однак підкреслює: виявлено саме асоціацію, а не прямий причинно-наслідковий зв’язок, а абсолютний ризик захворіти на ПНП залишається низьким незалежно від місця проживання. Дослідження фінансував Фонд родини Дольче при Массачусетській загальній лікарні.