Повернення сотень тисяч учасників бойових дій до рідних місць обернеться зростанням насильства та хаосу.
Так вважає колумніст Костянтин Еггерт у матеріалі для DW.
Росія вже мала подібний досвід у 1990-х – після завершення війни в Афганістані, але вторгнення в Україну вже значно стало значнішим – і за кількістю учасників бойових дій, і за кількістю загиблих росіян.
На думку експерта, російські мегаполіси зіткнуться з таким насильством і таким рівнем заздрощів і злості, порівняно з якими ненависть пасажирів провінційних “ковбасних поїздів” радянської доби до благополучних столиць здасться братерським коханням.
Росія говоритиме про банди “маріупольських” і “купянських”, за назвою місць бойових дій, і про їхнє полювання на мігрантів із Центральної Азії та мешканців Північного Кавказу. Мафіозі-“афганці” 1990-х років на цьому фоні “виглядатимуть блідо”, пише колумніст DW.
При цьому війна в Афганістані була непопулярна і сприймалася як непотрібна авантюра в чужій, незрозумілій країні, зазначає колумніст. Агресія проти України сприймається значною частиною російської публіки зовсім інакше. Незрівнянна за могутністю з радянською, нинішня пропаганда зміцнює та поширює образ “священної війни”.
“Кинути в обличчя “герою СВО” “Я вас туди не посилав” – як казали ветеранам Афганістану чиновники – буде для того, хто говорить, скажімо м’яко, ризикованим кроком”, – пише Еггерт.
Парадоксально, але ці проблеми стануть особливо помітними, якщо в Росії після Путіна встановиться бодай якась форма виборної демократії, вважає Еггерт. Адже для “першої Росії” ті, хто повернувся з війни, “асоціюватимуться з героїзмом, порядком і справедливістю”. А опора на ветеранські організації та їх злочинні клани – цілком логічний та привабливий варіант для радикалів та популістів.