Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр Керекешу виконував вказівки найвищого керівництва «Укрзалізниці», спрямовані на перешкоджання постачанню техніки збройних сил РФ до окупованого Херсона. У свої більш як 60 років він чинив опір, унеможливлюючи прохід ворожої техніки коліями до міста Херсон. Олександр перебуває у російському полоні, його життя під загрозою, а доля досі залишається невизначеною.
Історію чоловіка розповідає Об’єднання родичів політв’язнів Кремля.
Він був переконаний, що ЗСУ прийде до Херсону та звільнить місто з-під окупації. У своїх листах з російських тюрем він писав рідним: “Головне – це свобода“
Попри небезпеку, Олександр відмовився залишити місто: хоча його родина виїхала, він був у місті Херсон. Йому були підпорядковані понад 300 залізничників. У липні 2022 року частина колег почала переходити на бік ворога. Зрештою, інформація про його діяльність та допомогу ЗСУ стала відома окупантам.
Вже у вересні 2022 року російські військові увірвалися до квартири Олександра. Вони зламали замки, вивели його на вулицю, застосовуючи фізичну силу, посадили в автомобіль і вивезли у невідомому напрямку. Сусіди повідомили рідним, що окупанти також розграбували його житло: викрали цінні речі, документи та його приватний автомобіль.
Згодом рідним стало відомо, що його утримували в ізоляторі у Херсоні. Там Олександр пробув майже до кінця жовтня 2022 року, після чого його перевезли у невідомому напрямку. Йому дозволяли отримувати передачі, але подробиці про умови утримання були невідомі. А потім він зник.
Коли рідні прийшли з черговою передачею, в ізоляторі вже нікого не було. Окупантів витісняли з Херсона, і вони розділили в’язнів: частину відпустили, частину перевезли на лівий берег Дніпра.
Далі були тюрми та ізолятори в Каланчаку та Чонгарі. Через численні звернення до окупаційної влади родині вдалося встановити, що Олександра перевезли до Каланчака, де його утримували до наприкінці літа 2023 року. Він зміг передавати листи, у яких висловлював свою стійкість і надію: “Я не маю права не вижити“. Втім, через нестачу їжі та ліків його здоров’я стрімко погіршувалося.
У серпні 2023 року з’явилося фейкове відео, де російські пропагандисти показали його “затримання” — через рік після фактичного викрадення. У ньому стверджували, що він цілий рік переховувався на Лівому березі Херсонщини, хоча насправді весь цей час був у незаконному ув’язненні в Каланчаку. Росіяни звинуватили його у “диверсії та шпигунстві” й почали готувати показовий суд.
Невдовзі його перевели до СІЗО №2 у Чонгарі. Наприкінці квітня 2024 року він написав листа, що його засудили в Генічеську за звинуваченням у диверсії. Без жодного адвоката, без офіційного судового процесу, під тиском він “визнав провину”, що дозволило окупантам присудити йому 6,5 років позбавлення волі, з них 1 рік тюрми та 5,5 років колонії суворого режиму.
Ці рядки стали одними з останніх, що отримала родина:
Дали дуже багато років для мого віку… Попрощався зі всіма. Всіх вас любив. Більше не писатиму
У вересні 2024 року Олександр Керекеша був етапований до колонії суворого режиму – однієї з найсуворіших в’язниць Росії. А в листопаді 2024 року родина отримала листа, в якому він писав, що дуже схуд і перебуває у вкрай важких умовах, адже його хронічні хвороби загострилися, але лікування він не отримує.
Втім, рідні мали змогу передати йому потрібні ліки. І він зрозумів, що родина за нього бореться та в останніх листах написав, що його самопочуття трішки покращилось.
