24-річний сержант Андрій Андрійченко на позивний «Слобода» продовжує службу в Державній прикордонній службі України (ДПСУ) на Волині, попри втрату правої руки та висновок ВЛК про непридатність.
Історію незламного бійця розповіли в пресслужбі 6-го Волинського прикордонного загону.
Андрій родом із Конотопського району Сумщини. У ДПСУ чоловік служить уже 5 років — призивався у 2021-му. Спочатку охороняв кордон із Білоруссю на Волині, але після початку повномасштабного вторгнення наполегливо просився на передову. Згодом його перевели до 11-го прикордонного загону: спочатку на рідну Сумщину, а потім — на Бахмутський напрямок.
Тяжке поранення сержант дістав поблизу села Іванівське на Донеччині. Позиції військових обстрілював російський снайпер, у бійців закінчилася вода. Пляшку скинули з дрона, і коли Андрій намагався дістати її біля окопу, то випадково наступив правою рукою на міну «пелюстку». Кінцівку довелося ампутувати. Життя воїну врятував побратим на позивний «Менеджер», який вчасно наклав турнікети та вивів його з-під вогню.
Після лікування у Дніпрі й Львові та реабілітації в Латвії Андрій повернувся до цивільного життя, де на нього чекали великі зміни. Він одружився з коханою Діаною, зараз подружжя виховує 7-місячну доньку Єву.
Прикордонник також пишається своїм тестем — добровольцем із 15-го загону «Сталевий кордон», який із вересня 2025 року безперервно утримував одну з передових позицій протягом 147 днів.
Попри отриману ІІ групу інвалідності та офіційну непридатність до служби, «Слобода» відмовився звільнятися. Зараз він успішно виконує свої обов’язки та запевняє, що в побуті навчився робити абсолютно все однією рукою — від заготовки дров до ремонту будинку.
За цей час я ще не стикався з тим, чого не міг би зробити однією рукою. Адже в мене ще є одна здорова рука. Я роблю все, щоб моя дитина росла здоровою і не збираюся опускати свою одну руку, — наголошує прикордонник.
Єдине, про що сьогодні шкодує військовий, — що через поранення не зміг довше побути на фронті разом зі своїм підрозділом.