Військовослужбовець Сергій долучився до ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Згодом так склалися життєві обставини, що самовільно залишив військову частину. Однак вже незабаром знову повернувся у стрій. Захисник має досвід служби стрільцем-санітаром, брав участь у Курській операції, виконував бойові завдання у районі Дар’їного на території РФ. Нині він служить у 152-ій окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри на посаді водія.
Сергій розповів кореспонденту «Великого Києва» про свій досвід служби, про те, як працює алгоритм повернення з СЗЧ, а також про власний вклад у майбутнє України.
— Де Вас застала велика війна та яким був досвід служби в ЗСУ у 2022 році?
— У 22-му я ще не був військовослужбовцем. До війська призвався добровільно, коли мені виповнилося 25 років. Розумів, що рано чи пізно все одно доведеться служити, тому вирішив не чекати, а самому зробити цей крок.
— Як ваші родичі та близькі відреагували на намір служити у війську?
— Звичайно, хвилювалися. Як і будь-які рідні. Але вони розуміли, що це моє рішення. Я добровільно його прийняв, і не перекладав відповідальність ні на кого. Мої друзі вже були тоді в армії.
— Якою була служба? Якими були найбільші виклики?
— Служба була різною. Починав стрільцем-санітаром, потім брав участь у Курській операції, пізніше пройшов навчання, змінив військово-облікову спеціальність і став зв’язківцем. Найбільший виклик — постійно адаптовуватися до нових умов, нових завдань і великої відповідальності. Складно, але мені соромно когось підвести.
— Як потрапили до участі у спецоперації на Курщині? Що було найважчим?
— Потрапив туди у складі свого підрозділу, виконував бойові завдання в районі Дар’їного. Найважчим, мабуть, було усвідомлення відповідальності за побратимів і необхідність постійно залишатися зібраним незалежно від обставин. Це був перший досвід активних дій.
— Чому обрали саме 152-гу окрему єгерську бригаду?
— Перш ніж подавати рапорт, я спеціально почав розпитувати знайомих про різні підрозділи. Саме про 152-гу окрему єгерську бригаду чув багато хороших відгуків. Потім сам зателефонував, поспілкувався, мені чесно пояснили, які є посади, як усе відбувається.
Я поспілкувався з кількома підрозділами. Лише після цього ухвалив рішення й обрав людей, які мені підходять
— Які її переваги?
— Тут із самого початку спілкуються нормально. Не дивляться лише на те, що людина повернулася з СЗЧ, а цікавляться її досвідом, навичками, тим, що вона реально вміє. Мені запропонували кілька посад на вибір, дали можливість обрати ту, де я можу бути максимально корисним. Перш ніж приступити до виконання завдань, навчають і допомагають адаптуватися. Я чесно казав про те, що вмію, і чого не вмію. Мені відповіли: «Будемо вчити».
— Сьогодні можна почути від матерів, що їхні діти не створені для війни. Що можете їм сказати?
— Мабуть, немає людей, які народжуються створеними для війни, одразу в пікселі чи мультикамі. Але війна вже прийшла в нашу країну багато років тому.
Якщо кожен шукатиме спосіб уникнути відповідальності, то захищати країну буде нІкому
Водночас, сьогодні є багато різних військових спеціальностей, і далеко не всі вони пов’язані зі штурмовими діями. Людина може знайти напрямок, де її знання та досвід принесуть найбільшу користь, як і людей, з якими буде комфортно.
— Повернення з СЗЧ — наскільки це реальне рішення?
— Цілком реальне. Я сам цим скористався та переконався, що механізм працює. Мене питали в бригаді скільки разів був у СЗЧ, яка причина. Чесно сказав, що один. Мені соромно, але була вагома причина. Я не ховався від служби. За місяць вирішив власні проблеми, й одразу почав шукати підрозділ.
— Чи складна, з вашого досвіду, процедура повернення з СЗЧ?
— Ні. Через застосунок “Армія+” усе подається швидко. У мене на відправку рапорту пішло буквально кілька хвилин. Але перед цим я поспілкувався з 152-ю бригадою, подумав, ухвалив рішення. Далі його оперативно розглянули, погодили, і я отримав час, щоб прибути до нового місця служби. Але як я прибув… — Мої майбутні командири саме їхали з Києва, забрали мене з автовокзалу та підвезли до місця базування. Це дрібниця, але саме з таких речей складається перше враження про підрозділ. Я одразу побачив, що тут ставляться до людей адекватно. Не прогадав.
— Як інші бійці сприймають такого побратима після повернення?
— У мене жодних проблем не виникло. Навпаки — мене нормально зустріли, допомогли, пояснили всі організаційні моменти.
Якщо людина повернулася з СЗЧ служити та чесно виконує свої обов’язки, то ставлення відповідне
— Наскільки поширені випадки СЗЧ через неправильні дії командування?
— Не думаю, що можна все пояснити однією причиною. У кожного персональна історія та власні обставини. У моєму випадку це були сімейні проблеми. Тому робити загальні висновки було б неправильно. У кожного свій шлях.
— Які існують можливості служити за військовим фахом та окремими професійними напрямками?
— Якщо людина має досвід або відповідні навички, це враховується. У моєму випадку мене детально розпитали про попередню службу, досвід, і запропонували кілька варіантів посад. Я обрав ту, яка найбільше відповідала моїм знанням. Не все вмів, але після бюрократичних моментів я одразу почав вчитися та отримувати новий необхідний для служби досвід, вміння.
— Чи рівномірно нараховуються виплати військовим, які служать безперервно, і тим, хто повернувся із СЗЧ?
— Після поновлення мене швидко поставили на всі види забезпечення. З виплатами жодних проблем не було. Усе відновили відповідно до чинного порядку. Я там не знаю, як вірно прораховувати, але у мене все сходиться.
— Як обрати бригаду для повернення з СЗЧ?
— Я раджу не поспішати. Оберіть ті, що вам подобаються. Поспілкуйтеся з ними. Задайте питання, які вас хвилюють. Саме так зробив я. І лише коли переконався, що мене все влаштовує, подав рапорт через “Армія+”.
— Що для Вас особисто перемога над ворогом? Коли вона настане?
— Для мене перемога — це коли Україна буде в безпеці, а люди зможуть жити без постійної загрози, тривог. Коли вона настане — я не знаю. Але знаю, що без мене, і таких як я — процес затягнеться.