Спочатку донька мала намір у державному реєстрі просто відмовитися від по батькові та взяти прізвище матері.
Про це розповіла Катерина Ясько.
Публікація громадської діячки та психологині Катерини Ясько про те, що її 19-річна донька Анна-Александра змінила прізвище та по батькові на матронім «Катеринівна», викликала резонансну реакцію в мережі. Разом із вітаннями родина зіткнулася з хвилею сарказму та хейту через «недостатньо українське ім’я» та відмову від патроніма.
За словами Катерини Ясько, її донька виросла без участі біологічного батька, тому мала намір у державному реєстрі просто відмовитися від по батькові та взяти прізвище матері.
Однак українське законодавство наразі вимагає наявності трьох компонентів (прізвище, ім’я, по батькові). Через це дівчині запропонували не прибрати графу, а скористатися правом замінити її на по матері із додаванням суфікса «-івна».
Вона була впевнена, що це можливо, адже її молодший брат має українське та литовське громадянство і за литовською традицією батька не має патроніма. Катеринівна з’явилася не тому, що Аня спочатку хотіла матронім, а тому, що в цій ситуації це виявилося єдиним запропонованим державою способом вийти з небажаного зв’язку, — пояснює Катерина Ясько.
Крім того, дівчина свідомо обрала друге ім’я Александра через «А», оскільки саме так пишеться жіноча форма від грецького Ἀλέξανδρος («захисниця»).
Аналізуючи негативну реакцію частини дописувачів, Катерина Ясько звернулася до концепцій німецького вченого Фрідріха Майнеке (Kulturnation / Staatsnation) та досліджень соціальної психологині Ольги Духнич. Вона зазначила, що українська ідентичність тривалий час формувалася під тиском і без власної держави, через що маркери належності (мова, традиції, імена) отримали надзвичайно високий емоційний заряд.
Цей заряд допоміг Україні вистояти під час війни, проте у цивільному житті він іноді трансформується у захист від внутрішньої різноманітності, формуючи так звану «оборонну більшість».
Якщо загроза тривала століттями, система захисту не зникає автоматично. Юридично ми вже більшість, але психологічно продовжуємо поводитися як меншина, шукаючи, хто “справжній українець”. Логіка захисту непомітно перетворюється на логіку контролю, — наголошує діячка.
Катерина Ясько підкреслює, що сучасна українська родина швидко змінюється: в країні зростає кількість дітей від різних шлюбів, мультикультурних родин та людей із різним життєвим досвідом за кордоном.
На її думку, головний виклик для України після війни — перейти від «ідентичності, яка захищається» до «ідентичності, яка творить і будує», здатної вмістити майбутнє нових поколінь.