Бойовий медик 38-ї бригади морської піхоти Василя Чорноброва рятує побратимів, ризикуючи своїм життям.
Про шлях від фельдшера швидкої допомоги до старшого бойового медика й оператора важких дронів, Василь Чорнобров розповів Суспільному.
До повномасштабного вторгнення чоловік майже вісім років працював у системі екстреної медичної допомоги у Хмільнику на Вінниччині. Маючи дві вищі освіти за спеціальностями реабілітолога та соціального працівника, незадовго до великої війни він повернувся з-за кордону, але вже 24 лютого 2022 року стояв у черзі до військкомату.
Пройшовши бої за Бахмут, Соледар, Часів Яр, Оріхів, Покровськ та Курщину, нині він служить у батальйоні безпілотних і наземних систем «Корсар» 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Одну з найскладніших евакуацій Василь здійснив на Покровському напрямку, де евакуаційна машина не могла проїхати до восьми поранених військовослужбовців. Медик вирушив до них пішки під мінометними та касетними обстрілами.
Коли постає питання про евакуацію, у мене постає питання про життя побратимів, не про власне життя. Про власне життя вже думаєш потім… До побратимів було в районі п’яти кілометрів:
«І в той момент, коли я йшов, працювала артилерія, «Гради», був мінометний обстріл. Тобто практично не було де сховатися. Я бачив, що від вибуху є вирва, я туди заліз, позаду прилетіло — я пішов далі. І так поступово, поступово, доки не дістався до їхньої точки. Там уже безпосередньо надав допомогу. У мене була одна задача — рятувати їхнє життя, вивезти їх живими».
Попри власне поранення, він зміг вивести всіх бійців.
Ще одна надзвичайна операція тривала рекордно мало часу — всього 25 хвилин із моменту поранення бійця до прибуття на стабілізаційний пункт. Екіпаж на неброньованому пікапі вивозив двох важкопоранених військових, серед яких був Герой України з відірваною ногою та пошкодженими руками.
«Також працювала авіація, ствольна артилерія, міномети, FPV-дрони. Тобто в той момент у нас було завдання врятувати життя побратимів. Хоча, скажу чесно, було трішечки страшно. Не хотілося так закінчувати своє життя… Так, це були дійсно рекордні 25 хвилин. Зазвичай евакуація затягується на години, а то навіть і дні. На жаль, реалії наші такі. Якщо ми не можемо вчасно провести евакуацію, а військовий поранений критично, на жаль, він там і залишається», — зазначає медик у розмові з журналістами Суспільного.
З розвитком безпілотних технологій робота евакуаційних груп ускладнилася: російські «дрони-ждуни» цілеспрямовано полюють на транспорт, який прибуває по поранених.
«Із початком війни дронів війна трішки змінилася. Якщо раніше були кульові поранення, осколкові поранення, то зараз вони більше, на жаль, фатальні. Наразі ускладнилася евакуація тим, що дуже багато дронів. І не завжди вчасно можна забрати хлопців із поля бою», — пояснює Василь.
Сьогодні у складі батальйону «Корсар» він також використовує важкі бомбери («Вампір», «Немезіс», «Перун») для доставки боєприпасів та провізії на позиції, куди неможливо дістатися наземним транспортом через інтенсивність ворожих атак.
Попри щоденний біль втрат та жорстокість війни, військовий тримає стрій завдяки внутрішній мотивації та чіткому розумінню своєї мети. Після Перемоги Василь Чорнобров планує відкрити власну кав’ярню, де для захисників, які дійсно боронили країну, все буде безкоштовно.