У селищі Ладан, що на Чернігівщині, громада зустріла 42-річного військовослужбовця 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Юрія Приходька.
Як пише Суспільне, захисник повернувся додому в рамках обміну полоненими, який відбувся 24 квітня 2026 року.
В ув’язненні військовий пробув 15 місяців, більшість часу — у чеченській в’язниці в Грозному, де зазнав жорстоких катувань. За час перебування у неволі чоловік схуднув на 15 кілограмів та отримав важке поранення.
Юрій Приходько потрапив до рук окупантів 20 січня 2025 року на Курщині, коли шукав воду. До цього десантник упродовж двох тижнів самотужки виживав на ворожій території. Протягом тривалого часу родина не мала про нього жодної звістки.
«Нам сказали, що всі загинули. Їх на виході було вісім осіб, і він один залишився живий. Потім через пів року він вийшов на зв’язок — чеченці дали зателефонувати рідним. Це була дуже велика радість. Неймовірні відчуття. Дякую Богу, дочекалися. „Я тебе вимолила“, — це мої слова були йому. Він ішов спочатку ніби кам’яний, а на другий день почав розмовляти, і зараз тримається нормально», — згадує першу зустріч сестра військового Яна Кузьменко.
За словами Юрія, перші два місяці його утримували в Курську, після чого на 13 місяців етапували до Грозного. Полонених українців окупанти намагалися засудити за російським законодавством через участь у бойових діях у Курській області.
«Морально якось тримались. А що було робити? Варіантів інших не було. Думали, що не повернемось. Нам пожиттєве загрожувало — як на Курщині були, то нас вважали терористами. Мінімальний термін, який світив, — 12 років. Так вийшло, що звільнили. Ми не вірили», — ділиться військовослужбовець.
Разом із Юрієм під час квітневого обміну з грозненської в’язниці вдалося повернути ще 12 його побратимів.
Військовий пригадує, що під час допитів росіяни виявляли нелюдську жорстокість. Під час одного з таких знущань Юрію прострелили ногу — він повернувся з полону із кулею в тілі, яку лікарі не можуть вилучити.
Попри те, що тюрма розташовувалася в Чечні, найбільшу агресію, за словами десантника, чинили саме російські наглядачі та слідчі:
«Росіяни, все робили росіяни. Навіть у тій самій Чечні до нас чеченці ставились більш-менш нормально, а росіяни — це жах. Я пропрацював у Росії багато років до війни, і навіть уявити не міг, що така ненависть може бути у людей. Дуже жорстко».
Про пережите Юрієм також розповіли знайомі родини, які спілкувалися з ним після повернення:
«Він пройшов дуже важкі тортури. Сидів у клітці, його били шокерами, тиждень не мав їжі. Був у замороженому стані — руки та ноги відмерзали. Йому прострелили ногу, і ця куля залишиться з ним на все життя. Він буде жити з цією травмою, з цим болем і пам’яттю про те, як із нього знущалися».
Наразі Юрій Приходько перебуває вдома, попереду на захисника чекає тривалий процес лікування, реабілітації та відновлення.