У серпні виповнилося 445 років появи Острозької Біблії. Це перше українське друковане видання повного корпусу Священного Писання церковнослов’янською мовою на 1256 сторінок, що є унікальною українською національною пам’яткою та святинею XVI ст. Три примірники, які зберігалися на горі Афон у Греції нині вивчає історик Сергій Шумило.
Зараз працюю над дослідженням трьох раніше невідомих примірників Острозької Біблії, які було виявлено в закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі Афон у Греції. Експедиція на Афон та дослідження унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Gerda Henkel Foundation
Всього у світі на сьогодні збереглося бл. 350 примірників Острозької Біблії. Завдяки знахідці в монастирській книгозбірні на Афоні до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри, розповідає дослідник.
Один з примірників Острозької Біблії міг належати, або й був привезений на Афон на прик. XVI – поч. XVII стт. українським письменником-полемістом прп. Іваном Вишенським, який у цей час перебував на Афоні у печерному затворі і звідси посилав до України свої полемічні послання. На одному з острозьких видань 1595 р. з цієї ж афонської колекції міститься дарчий напис представника Острозького гуртка Василя Суразського до прп. Івана Вишенського, що підтверджує цю версію
Ще один примірник Острозької Біблії належав учням українського духовно-культурного діяча та подвижника прп. Паісія Величковського (1722—1794), зберігався він в очолюваному ним Нямецькому монастирі в Румунії і звідти ними був переданий на Афон.
Інший примірник Острозької Біблії належав наміснику катедри Чернігівської Архієпіскопії ієромонаху Каллісту Меновському (можливо родом з м. Мена) і був переданий в 1754 р. з Полтавського полку Василем Луговим до українського “козацького” скиту “Чорний Вир” на Афоні, про що дізнаємося з маргіналії на цьому екземплярі Острозької Біблії.
У цьому “козацькому” скиту на Афоні, заснованому колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського козацького полку ієросхимонахом Григорієм (Голубом), у XVIII ст. ченцями були переважно запорозькі козаки, від чого цей скит ще називали “Духовним Запоріжжям” на Афоні. Його патроном і меценатом був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, про що збереглися оригінальні документи цього періоду
Під час дослідницької експедиції на Афон Сергію Шумило вдалося нарахувати у колекції цього афонського монастиря 32 кирилічні стародруки, видані в Київській Митрополії у XVI–XVII стт., а також 143 українські стародруки XVIII ст. Переважна більшість цих стародруків належала якраз до бібліотеки українського “козацького” скиту “Чорний Вир”, де українські козаки-ченці на чужині в межах тодішньої Османської імперії продовжували свою духовну науку на основі цих унікальних та рідкісних книг рідною мовою.
Варто зазначити, що така кількість збережених українських стародруків (бл. 200) – це доволі велика колекція для будь-якої бібліотеки, а оскільки це тільки ті примірники, що збереглися до наших днів, то можемо уявити, що 300 років тому їх було тут значно більше
Деякі видання були передані на Афон безпосередньо з м. Острог від великого українського мецената князя Василя‑Костянтина Острозького (1526—1608), який дуже шанував чернецтво на Святій Горі Афон.
Всі ці виявлені нами на Афоні стародруки – це унікальна українська літературна та духовно-культурна спадщина, яка збереглася на чужині далеко від української землі. Україна має чим пишатися у світі. Ця наша спадщина уславлює Україну далеко за її межами та засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі)
Виявлені на горі примірники Святого Письма свідчать про те, що Київська Церква та київське християнство в XVI–XVIІI стт. мали потужний духовно-культурний вплив на інші народи та інші помісні Церкви, зокрема і в такому стародавньому світовому центрі східнохристиянського чернецтва, як Свята Гора Афон. І це є предмет нашої національної гордості.