До Кропивницького повернувся військовослужбовець Олександр Іщенко, якого понад два роки утримували в російському полоні. Захисника звільнили під час обміну 24 квітня, і після першого етапу реабілітації він прибув до рідного міста.
Про це повідомляє «Суспільне».
Олександру Іщенку 47 років. До повномасштабного вторгнення він працював будівельником у Кропивницькому. Після мобілізації у 2023 році став на захист України у складі 5-ї окремої штурмової бригади.
Воював на Бахмутському напрямку. 14 листопада 2023 року під час щільного артилерійського обстрілу поблизу села Іванівське Донецької області його позицію зайняли чеченські підрозділи, і боєць потрапив у полон.
«Ми не знали дві доби, де він. А потім чеченці скинули відео. Спочатку його знімало місцеве телебачення в Донецьку. Допитували: хто, звідки, чи добровольці. Постійно брехали, що вдома їх не чекають. На відео було видно, як Саня дуже схуд. Але коли вони говорили неправду про Україну, він просто посміхався», — згадує сестра військового Дар’я Безушко.
Згодом мати Олександра побачила сина вже на відео Рамзана Кадирова, яке знімали в бараці для полонених.
Навесні 2024 року полонених українців літаками перекинули до Чечні. Умови утримання там були критично важкими — окупанти застосовували як фізичне виснаження, так і психологічні тортури.
«Перші пів року нас взагалі не випускали — ми постійно сиділи в підвалі. Чеченці сильно тиснули морально, намагалися зламати: розповідали, ніби обмін планувався, але Україна від нас відмовляється. Потім нас залучали до примусових робіт на будівництві», — розповів Олександр Іщенко.
Загалом у двох підвальних бараках утримували 193 українських військових. Годували їх лише двічі на день. Медична допомога була номінальною — переважно видавали лише знеболювальне. До лікарні везли тільки у випадку крайньої загрози життю. Сам Олександр повернувся з полону з осколковим пораненням стегна, розірваною вушною перетинкою та значним погіршенням зору. За словами бійця, вистояти в нелюдських умовах йому допомагали думки про родину та молитва.
Сам обмін став абсолютною несподіванкою як для бранців, так і для їхніх наглядачів. Олександра разом з іншими вивезли на чергові примусові роботи, коли конвоїру зателефонували з наказом терміново повертатися. Полонених оперативно доправили в аеропорт і двома літаками через Білорусь транспортували на батьківщину.
Окупанти повернули всіх 193 українців, які перебували в Чечні, зокрема 24 бійців із 5-ї ОШБр. Перед самим від’їздом чеченці прямо заявили полоненим, що «їх просто змусили віддати людей».
24 квітня Олександр Іщенко ступив на рідну землю. Після перетину кордону він пройшов першочергове лікування у Чернігові та реабілітацію у Хмільнику на Вінниччині. Попереду на захисника чекає тривалий процес повного відновлення.