Військовослужбовець 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» Роман боронить Україну від перших днів повномасштабного вторгнення.
Почавши шлях звичайним солдатом без жодного армійського вишколу, менш ніж за рік завдяки рішучості та лідерським якостям він виріс до офіцера штабу, розповів захисник у інтерв’ю «Суспільному».
Бачив, що відбувалося у Бучі після звільнення, і вирішив: не хочу, щоб мені зв’язали руки і просто вбили. Хочу боротися за свою свободу.
Роман долучився до Сил оборони добровольцем у квітні 2022 року. Разом із 128-ю бригадою пройшов найгарячіші точки Донеччини — Старомайорське, Вільне Поле та Шевченко. Згадує ті часи як період суцільного «драйву» та безупинної мотивації йти вперед.
Наприкінці 2022 року за мужність та вміння ухвалювати виважені рішення в критичних ситуаціях був переведений до штабу.
Роман згадує, що двічі виживав після прямих влучань ворожих снарядів, зберігаючи з побратимами гумор навіть у критичні хвилини:
- 15 вересня 2022 року: ворожа артилерія прицільно била по командному пункту. Снаряд влучив просто у підвал-укриття, розірвавшись на перекритті. Усі вижили, а бійці під час обстрілу жартували, що росіяни — «мазіли».
- Удар КАБом: торік в укриття, де перебував Роман, поцілила керована авіабомба. Вибух прийшовся на дерева поруч, що пом’якшило удар: військовий дістав контузію, але вижив.
До 2022 року Роман спілкувався російською мовою, але війна кардинально змінила його погляди. Зараз «хорошими росіянами» вважає виключно тих, хто воює у складі РДК пліч-о-пліч із ЗСУ.
Окупантів Роман називає «зазомбованими», адже вони сліпо йдуть на вірну смерть по стежках, усіяних тілами попередників. У той же час українські військові зберігають внутрішню свободу та стержень.
Вдома на воїна чекають дружина та дві доньки (7 та 13 років), які наразі перебувають за кордоном.
Після перемоги офіцер планує залишитися в лавах ЗСУ та будувати військову кар’єру.