Військовослужбовець 5-ї окремої важкої механізованої бригади Євген розповів про свій надважкий досвід оборони Андріївки, де він пробув на позиціях понад п’ять місяців.
В інтерв’ю «Суспільному» захисник поділився деталями побуту в оточенні, випадками самознищення серед окупантів та досвідом хімічних атак.
За словами Євгена, під час боїв за Андріївку його підрозділ опинився у надскладних умовах. Через постійні обстріли та активність ворожих FPV-дронів логістика була майже неможливою — дрони, що скидали допомогу, часто перехоплювалися ворогом.
“Ми пересувалися з будівлі в будівлю. Нас били, палили хатки наші. Але нічого, витримали й вижили. Ворог був десь метрів 100–150 від нас. На сусідній вулиці вже”, – каже Євген.
Четверо військових залишалися без їжі та води до п’яти днів. Щоб вижити, збирали дощову воду.
” Були там три, чотири та п’ять днів голодні. І без води, і без їжі сиділи. І на той момент, коли ми вже виходили, у нас теж не було ні їжі, ні води. І ми безсилі якраз виходили з Андріївки. Ми йшли по дорозі, і валявся російський рюкзак. Ми його вскрили. Там були коньяк і “Рево”. Ну, коньяк викинули, а “Рево” на чотирьох баночку розділили. Бо дуже хотілося пити”, – згадує захисник.
Близько 40 днів бійці жили в імпровізованому укритті — ямі глибиною по пояс, накритій плащами вбитих окупантів та гілками.
“Ми викопали собі, можна сказати, яму. Ми жили в ямі. Метра два на метр. І це ми жили в цій ямі десь 40 днів… Яма неглибока, як сказати, по пояс. Розстріляли російських військових, а в них були плащі. Тож ними понакривали все, гілками позакидали, і жили в цій ямі”.
Через близькість ворога (100–150 метрів) сон був відсутній — чергували по дві години позмінно протягом усього часу перебування на позиції.
Найстрашнішим моментом Євген називає газову атаку.
«Я вже не міг дихати, задихався. Коли через п’ять секунд ковтнув свіжого повітря — наче рукою зняло. Підняв голову, а наді мною вже висить дрон», — згадує боєць.
Окрім запеклих боїв, захисники стали свідками деградації російського війська. Євген розповів про випадок, коли двоє окупантів забігли в гараж неподалік українських позицій і через конфлікт один застрелив іншого, після чого втік. Згодом гараж вибухнув через детонацію боєкомплекту.
Шлях до своїх тривав довго — бійці пересувалися від посадки до посадки, поки не вийшли до позицій українських пілотів уже в Дніпропетровській області. Після лікування та відновлення Євгена перевели до підрозділу цивільно-військового співробітництва (ЦВС). Тепер він допомагає побратимам, відвідує поранених та працює з родинами військовослужбовців.